Нирки - парні органи (права і ліва) бобоподібної форми, що розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини. Маса кожної з нирок у дорослої людини становить близько 150 г . Тканина нирки містить багато води (близько 84 %), що вказує на високий рівень метаболічних процесів. Про високу інтенсивність окиснювальних процесів у нирках свідчить значна їх здатність поглинати кисень (до 10 % усього кисню, необхідного організмові). Основним енергетичним матеріалом для роботи нирок є вуглеводи, хоча глікогену в тканині нирок дуже мало.
У них інтенсивно відбуваються гліколіз, кетоліз, аеробне окиснення і фосфорилювання, що зумовлює найефективніше використання енергії та утворення найбільшої кількості АТФ. У кірковій речовині нирок домінує аеробний тип обміну речовин, а в мозковій — анаеробний.
У них інтенсивно відбуваються гліколіз, кетоліз, аеробне окиснення і фосфорилювання, що зумовлює найефективніше використання енергії та утворення найбільшої кількості АТФ. У кірковій речовині нирок домінує аеробний тип обміну речовин, а в мозковій — анаеробний.
Рис. 1. Передній вид нирок
1. Наднирник. 2. Верхній полюс. 3. Права ниркова артерія. 4. Права нирка. 5. Внутрішній край. 6. Ворота нирки. 7. Зовнішній край. 8. Ниркова миска. 9. Фіброзна капсула. 10. Нижній полюс. 11. Права ниркова вена. 12. Правий сечовід. 13. Яєчна вена. 14. Яєчна артерія. 15. Лівий сечовід. 16. Нижня брижова артерія. 17. Нижній полюс. 18. Яєчна артерія. 19. Миска. 20. Яєчна вена. 21. Зовнішній край. 22. Внутрішній край. 23. Ліва ниркова вена. 24. Ліва ниркова артерія. 25. Ліва нирка. 26. Верхній полюс. 27. Наднирник. 28. Верхня брижова артерія. 29. Черевна аорта. 30. Нижня порожниста вена.
1. Наднирник. 2. Верхній полюс. 3. Права ниркова артерія. 4. Права нирка. 5. Внутрішній край. 6. Ворота нирки. 7. Зовнішній край. 8. Ниркова миска. 9. Фіброзна капсула. 10. Нижній полюс. 11. Права ниркова вена. 12. Правий сечовід. 13. Яєчна вена. 14. Яєчна артерія. 15. Лівий сечовід. 16. Нижня брижова артерія. 17. Нижній полюс. 18. Яєчна артерія. 19. Миска. 20. Яєчна вена. 21. Зовнішній край. 22. Внутрішній край. 23. Ліва ниркова вена. 24. Ліва ниркова артерія. 25. Ліва нирка. 26. Верхній полюс. 27. Наднирник. 28. Верхня брижова артерія. 29. Черевна аорта. 30. Нижня порожниста вена.
Нирки виконують основні функції:
1. Екскреторну;
2. Регулюють водно-сольовий баланс;
3. Регулюють кислотно-основну рівновагу;
4. Регулюють осмотичний тиск рідин організму;
5. Регулюють артеріальний тиск організму;
6. Стимулюють еритропоез.
У нирках відбувається інтенсивний обмін білків. Активні також процеси трансамінування й дезамінування, що супроводжуються утворенням аміаку. Головним джерелом для його утворення є розщеплення глутаміну, який надходить у нирки з різних тканин. Цей механізм є одним із шляхів знешкодження аміаку. У такій формі він вже не може реабсорбуватися мембранами клітин ниркових трубочок і тому екскретується в складі сечі (NH4Cl). У результаті взаємодії аргініну та гліцину під впливом трансамідинази в нирках утворюється гуанідинацетат, який переноситься через кров у печінку, де перетворюється на креатин. Далі креатин фосфорилюється й перетворюється на макроергічну сполуку — креатинфосфат, з якого при дефосфорилюванні утворюється креатинін. У сечі здорових дорослих людей креатину в нормі немає, а є креатинін — кінцевий продукт, що екскретується із сечею.
Утворення сечі
До нирок підходить велика кількість крові, з якої внаслідок складних процесів фільтрації і реабсорбції утворюється сеча. Фільтрація відбувається в капсулах. Приносна артерія більша діаметром, ніж виносна, і тому тиск крові в капілярах клубочка досить значний (70-80 мм рт.ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом із розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами видавлюється крізь тонку стінку капіляра у порожнину капсули. При цьому профільтровуються речовини з відносно малим діаметром молекул. Великі молекули (білків, жирів), а також формені елементи крові залишаються в крові. Таким чином, у результаті фільтрації в порожнині ниркової капсули утворюється рідина, що називається первинною сечею. До її складу входять всі компоненти плазми крові (солі, амінокислоти, глюкоза та інші речовини), за винятком білків.Концентрація цих речовин у первинній сечі така сама, як і в плазмі крові.
У нирці міститься близько 1 млн нефронів, загальна реабсорбційна поверхня яких – 6-8 м2 .
По довжині нефрону реабсорбується 99% ультрафільтрату і з 150-200 л первинної сечі утворюється 1,2-1,5 л вторинної сечі.
Отже, первинна сеча - це профільтрована плазма крові. До складу первинної сечі входять також сечовина, сечова кислота. За добу у людини утворюється 150-170 л первинної сечі Це пов'язано з тим, що через нирки за добу протікає 1 500-1 700 ; крові, та з тим, що загальна фільтраційна поверхня капілярів клубочка дуже велика. З капсул первинна сеча надходить до канальців. У міру її проходження по канальцях епітеліальні клітини їхніх стінок вбирають у кров значну кількість води і потрібні організму речовини Цей процес називають реабсорбцією. На відміну від фільтрації він перебігає завдяки активній діяльності клітин епітелію канальців з витратами енергії і поглинанням кисню. Деякі речовини (глюкоза, амінокислоти) реабсорбуються цілком, інші речовини (мінеральні солі) всмоктуються з канальців у кров у потрібних організмові кількостях, а решта виводиться назовні. Після реабсорбції утворюється так звана вторинна сеча. До складу вторинної сечі входить понад 200 речовин (азотистих та безазотистих), зокрема: сечовина, сечова кислота, креатинін, ферменти, вітаміни, гормони, пігменти (урохром, урохромоген, уроеритран, уробіліноген); амінокислоти (глутамінова, аспарагінова кислоти, глутамін, гістидин); кон'югати (гіпурова, фенацетурова, індоксил сульфатна кислоти, індикан); солі амонію, натрію, калію, кальцію, магнію; неорганічні (хлороводнева, фосфатна, сульфатна) та органічні (щавлева, глюкуронова, янтарна) кислоти; солі органічних кислот (оксалати, урати); мікроелементи (йод, кобальт, цинк, ферум, купрум), феноли та їх етери; нейтральна сірка.
У вторинній сечі за нормальної роботи нирок немає білка і глюкози, їхня поява свідчить про порушення роботи нирок. Вторинної сечі утворюється небагато - близько 1,5 л за добу. Решта первинної сечі із загальної кількості 150-170 л всмоктується в кров через стінки канальців, загальна поверхня яких складає 40-50 м2 . Утворення сечі - це безперервний процес, при якому нирки виконують велику роботу, яка потребує великої кількості енергії. Свідченням цього є те, що нирки маючи порівняно невеликі розміри використовують багато кисню (8-10 % всього кисню, який поглинає людина) та поживних речовин.
Клубочкова фільтрація води та низькомолекулярних компонентів плазми обумовлена різницею між гідростатичним тиском крові в капілярах клубочків, онкотичним тиском білків плазми крові та гідростатичним тиском ультрафільтрату плазми крові в капсулі клубочка (пасивний процес).
Клубочковий фільтрат являє собою ультрафільтрат плазми (первинна сеча), тобто практично однаковий з плазмою за складом, за винятком майже повної відсутності білків. Це пов'язано з тим, що ендотелій утворює бар'єр для лейкоцитів та еритроцитів крові, а базальна мембрана, яка проникна для води й низькомолекулярних речовин, непроникна для більшості макромолекул. Білки з молекулярною масою меншою, ніж в альбуміну (68 000 Да), проходять крізь мембрану.
Швидкість клубочкової (гломерулярної) фільтрації в нормі становить приблизно 120 мг/хв, що еквівалентно 180 л/добу. Однак при цьому за добу утворюється лише 1— 2 л сечі (залежно від кількості вжитої рідини); основна кількість фільтрату реабсорбується в нефроні. За добу епітелій канальців зворотно всмоктує (реабсорбує) значну кількість речовин: 179 л води, 1 кг NaCl, 500 г NaHCO3, 250 г глюкози, 100 г вільних амінокислот.
Таким чином, завдяки переміщенню крові через нирки відбувається очищення її від різних непотрібних і шкідливих речовин.
Для оцінки стану очищення організму від цих речовин існує показник клубочкової фільтрації, так званий кліренс (очищення).
Кліренс будь-якої речовини виражають кількістю мілілітрів плазми крові, яка очищується від речовин (зокрема продуктів обміну) за 1 хв при проходженні через нирки.
Речовинами, за якими визначають клубочкову фільтрацію, є сечовина, креатинін, інулін (полімер фруктози), манітол.
Кліренс визначають за формулою: С = (Кс / Кпл) × V
де С — кліренс;
Кс — концентрація речовини в сечі, мг%;
Кпл — концентрація речовини в плазмі, мг%;
V — кількість сечі, мл за 1 хв.
Чітке зниження клубочкової фільтрації при запальних захворюваннях нирок (нефритах) супроводжується зменшенням виділення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, зокрема сечовини, сечової кислоти, креатиніну та інше, що призводить до так званої азотемії (підвищення концентрації цих компонентів у сироватці крові).
Отже, сеча - це біологічна рідина, що виробляється нирками. З сечею виводиться кінцеві продукти обміну речовин, вода і солі. Зміни в загальному аналізі сечі допомагає поставити правильний діагноз і призначити необхідні аналізи.
Потреба організму в рідині - 2 л в добу, при діабеті потреба підвищується. Завдяки переміщенню крові через нирки відбувається очищення її від різних непотрібних і шкідливих речовин.
1. Для здачі ЗАГАЛЬНОГО АНАЛІЗУ СЕЧІ необхідно провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів, після чого збирається ВСЯ перша
ранкова порція сечі в чистий посуд обсягом 50-100 мл.
2. Для здачі АНАЛІЗУ СЕЧІ ЗА НЕЧИПОРЕНКО необхідно провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів, після чого збирається СЕ-
РЕДНЯ ПОРЦІЯ першої ранкової сечі в чистий посуд обсягом 50-100 мл.
3. Для здачі ДОБОВОЇ СЕЧІ сечу необхідно збирати протягом доби (1-ша порція в 6 годин ранку випускається в туалет, а інші порції до 6 години наступного ранку (включно) збираються в приготовлену чисту суху 3-літрову ємність, після збору перемішати сечу та відлити в чисту суху ємність місткістю 50-100 мл). На ємності вказати загальну кількість добової сечі в літрах.
Фізичні властивості сечі
Сеча – це водний розчин, у якому міститься близько 200 хімічних інгредієнтів, серед яких розрізняють фізіологічні і патологічні, порогові та безпорогові.
Всього за добу з сечею дорослої людини виділяється близько 60 г речовин, з них органічних – 35 – 45 г і мінеральних – 15 – 25 г .
1. Об’єм добової сечі:
- Діти:
· новонароджені першого дня життя – 21мл;
· 1 міс – 320 мл;
· 1 – 2 роки – 450 мл;
· 2 – 5 років – 520 мл;
· 5 – 8 років – 680 мл;
· 8 – 11 років – 850 мл;
· 11 – 18 років – 1 000 – 1 100 мл;
- Дорослі особи – 1 200 – 1 800 мл.
Виділення сечі за певний проміжок часу (за день, ніч або повністю за добу) називають діурезом. Об’єм сечі вимірюють мірним циліндром по нижньому меніску. У нормі виводиться ¾ об’єму від рідини, яка надійшла до організму.
Поліурію – збільшене виділення сечі за добу понад 2 л – спостерігають при цукровому і нецукровому діабеті, нервових хворобах, захворюваннях нирок, після вживання сечогінних і деяких серцевих лікарських засобів.
Олігурію – зменшення кількості сечі до 600 (500) мл і менше – спостерігають при запаленні нирок, вадах серця, гарячкових станах, при частих проносах, блюванні, рясному потовиділенні, набряках унаслідок недостатності кровообігу.
Анурія – відсутність сечі або виділення сечі до 50 мл на добу – з’являється при тяжкому порушенні видільної функції нирок (уремічний стан), закупорці сечоводів, отруєнні ртуттю, свинцем, арсеном.
■ Преренальна анурія виникає внаслідок позаниркових причин: при важких крововтратах, при гострій серцевій і судинній недостатності
точності (шок), при нестримній блювоті, важкій діареї.
■ Ренальна (секреторна) анурія пов'язана з патологічним процесом
в нирках і може виникнути при гострих нефритах, при переливанні несумісної крові, при важких хронічних захворюваннях нирок.
■ Обтураційна (екскреторна) анурія пов'язана з повною закупоркою обох сечоводів каменями нирок або стисненням їх пухлинами, які розвиваються поблизу сечоводів (рак матки, придатків, простати, сечового міхура, метастази з інших органів).
2. Колір сечі визначають у склянці з безбарвного скла. У нормі колір сечі у дорослої людини солом’яно-жовтий завдяки таким пігментам, як урохром, уробілін, уроеритрин. У новонароджених сеча майже безбарвна. Сеча з низькою густиною може бути майже безбарвною, а з високою – кольору міцного чаю. Домішки крові або гемоглобіну надають сечі червоного або бурого забарвлення. Урати забарвлюють сечу в оранжовий колір, чорною вона стає при меланомі й алкаптонурії. Індикан забарвлює її в синьо-зелений колір. Молочно-білий колір спостерігають при хілурії, високому вмісті ліпідів, фосфатів. Після вживання буряків, моркви, суниць сеча забарвлюється пігментами цих продуктів.
Темно-жовтий колір, іноді з зеленим або зеленовато-бурим відтінком обумовлений виділенням з сечею білірубіну при паренхіматозній і механічній жовтяниці. Зеленувато-жовтий колір пов'язаний з великим вмістом гною в сечі.
3. Прозорість сечі. Свіжовиділена сеча в нормі прозора. Прозорість сечі визначають у склянці з безбаврного скла після збовтування.
Помутніння сечі може бути результатом наявності еритроцитів, лейкоцитів, епітелію, бактерій, жирових крапель, випадіння в осад солей, що залежить від їх концентрації, рН, слизі, температури зберігання сечі (низька температура сприяє випадінню солей). При тривалому стоянні сеча каламутніє внаслідок бактеріального розкладу сечовини з виділенням аміаку, що призводить до зміни реакції сечі і випадання, в зв’язку з цим, фосфорних і вуглекислих солей кальцію і магнію.
4. Реакція сечі: рН 5,2 – 6,8 (дорослі). В нормі реакція сечі переважно слабо-кисла.
Кисла реакція сечі (рН<5, 0) спостерігається:
за фізіологічних умов (перевантаження м'ясними продуктами);
при респіраторному і метаболічному ацидозі (діабетична кома, серцева недостатність, ГНН);
при гострому нефриті;
при подагрі;
при туберкульозі нирки;
при гіпокаліємії (внаслідок збільшення виведення іонів для підтримання іонної рівноваги);
в результаті дії аскорбінової кислоти, кортикотропіну, хлориду амонію.
при лихоманці
при сечокам’яній хворобі
Лужна реакція сечі (рН>7,0) спостерігається при:
Вживанні рослинної їжі;
метаболічному і респіраторному алкалозі (підвищенні кислотності шлункового соку, після сильного кислого блювання, під час розсмоктування набряків);
активних запальних процесах у сечових шляхах;
гіперкаліємії;
хронічній нирковій недостатності;
під час розсмоктування набряків
гіперпаратиреозі
в результаті дії цитрату натрію, бікарбонатів, адреналіну, альдостерону.
Реакція сечі спричинює можливе утворення каменів. Сечокислі камені (урати) утворюються при рН до 5,5, оксалатні – при рН 5,5 – 6,0, фосфатні – при рН 7,0 – 7,8.
5. Питома густина сечі характеризує концентраційну функцію нирок. Її вимірюють таким чином: сечу наливають у мірний циліндр, занурюють у нього урометр і після припинення коливань рідини визначають питому густину сечі за рівнем нижнього меніска.
Норма у дітей віком 1 – 10 днів – 1,008 – 1,018; 2 – 3 роки – 1,01 – 1,017; 4 – 5 років – 1,012 – 1,02; 10 – 12 років – 1,01 – 1,025. У дорослих – 1,008 - 1,030.
Гіперстенурію – підвищення густини – спостерігають при гарячкових станах, деяких хворобах нирок, цукровому діабеті, блюванні, проносі. Низька густина – гіпостенурія – буває при тяжких розладах функції нирок, нецукровому діабеті, нервових захворюваннях, поліурії. Ізостенурія – це коли густина сечі низька і практично однакова протягом доби. Це характерна ознака хронічної ниркової недостатності.
Визначення хімічних компонентів сечі
Азот загальний. Норма: новонароджені – 30 ммоль/добу, 1 міс – 40 ммоль/добу, 1 рік – 200 ммоль/добу; 4 – 7 років – 400 ммоль/добу, 9 – 14 років – 700 ммоль/добу. У дорослих – 428,4 – 1300 ммоль/добу.
Азот аміаку. Норма: новонароджені – сліди, 1 міс – 6 ммоль/добу, 1 рік – 12 ммоль/добу; 4 –14 років – 35 ммоль/добу. У дорослих – 35,7 – 107 ммоль/добу.
Вміст аміаку є важливим показником кислотно-основного стану.
Підвищення вмісту аміаку (азотурію) спостерігають при розсмоктуванні ексудатів і транссудатів, високій температурі, діабеті, посиленому розпаді білків, отруєнні фосфором, респіраторному і метаболічному ацидозі, діабетичному кетозі, дегідратації, діареї, втратах іонів К+, Na+, цистопієлітах ( бактеріальному розкладанні сечі), гарячці.
Зменшення вмісту – при алкалозах, гіпофункції надниркових залоз.
Норма амінокислот – 1 г/добу, або 7,14 – 29,99 ммоль/добу.
Аміноацидурію спостерігають при захворюваннях печінки, посиленому розпаді білків, цукровому діабеті, тяжких травмах, гіпертиреозі, спадкових захворюваннях (наприклад, цитрулінурія, фенілкетонурія тощо).
Норма амілази – 20-160 г/л´год
Підвищується активність амілази (діастази) в сечі при гострому панкреатиті, апендициті, перитоніті у 3 – 5 разів, при закупорці протоки підшлункової залози (камені, пухлини).
Вітамін С у нормі – 113,6 – 170,3 мкмоль/добу.
Зменшення вмісту вітаміну С спостерігають при гіповітамінозі, інфекційних захворюваннях.
Галактози в нормі в сечі не виявляють (до 0,08 ммоль/добу).
Галактозурію спостерігають при спадковій галактоземії (відсутність ферментів галактокінази і галактозофосфатуридинтрансферази і УДФ-галактозоепімерази, неможливість перетворення галактози на глюкозу), іноді при захворюваннях нирок.
Гексуронові кислоти в нормі у дорослих – 2,4 – 3,9 мг/л, дітей – 5 – 10 мг/л.
Збільшується їх вміст при ураженні сполучної тканини, ревматизмі, склеродермії, мукополісахаридозах.
Гемоглобін. Появу гемоглобіну і метгемоглобіну в сечі (гемоглобінурія) спостерігають при гемолізі еритроцитів.
Гідроксипролін – це амінокислота, характерна для білків сполучної тканини – колагену (містить 12 – 14%) й еластину (1 – 2%). Саме вміст гідроксипроліну в сечі та крові характеризує інтенсивність катаболізму колагену та швидкість його обміну. Він може перебувати у зв’язаному вигляді з білками, пептидами, а також у вільному стані як у сироватці крові, так і в сечі.
Норма у дітей віком 1 тижд – 60,2 – 76,6 мкмоль/добу, 2 тижд – 92,3 – 104,5 мкмоль/добу, 3 тижд – 110 – 137,4 мкмоль/добу, 4 тижд – 144 – 168 мкмоль/добу, 1 рік – 162,7 – 251,2 мкмоль/добу, 1 – 3 роки: хлопчики – 255 – 287 мкмоль/добу, дівчатка – 212, 2 – 245,8 мкмоль/добу, 4 – 7 років: хлопчики – 257 – 295 мкмоль/добу, дівчатка – 333,8 – 379,4 мкмоль/добу, 8 – 11 років: хлопчики – 422,5 – 477,9 мкмоль/добу, дівчатка – 508 – 550 мкмоль/добу, 12 – 15 років: хлопчики – 460 – 506 мкмоль/добу, дівчатка – 564 – 610 мкмоль/добу. У дорослих – 125 – 209 мкмоль/добу.
Підвищення вмісту спостерігають при колагенозах (ревматизмі, ревматоїдному артриті, системній склеродермії, дерматоміозиті), гіперпаратиреоїдизмі, хворобі Педжета, спадковій гіпергідроксипролінемії, спричиненій дефектом ферменту гідроксипроліноксидази, в результаті чого порушується його обмін.
Гістидин. Норма у дорослих – 470 – 2840 мкмоль/добу, у дітей: до 12 міс – 8,3 мг/добу, 1 – 14 років – 10 – 80 мг/добу.
Збільшення виділення (гістидинурія) зустрічається при спадкових захворюваннях. Воно призводить до затримки розумового розвитку дитини.
Глікозаміноглікани (хондроїтинсульфати А і С ).
Норма у дітей віком 1 тижд – 7,15 – 8 мкмоль/добу, 2 тижд – 7,7 – 9 мкмоль/добу, 3 тижд – 8,4 – 9,4 мкмоль/добу, 4 тижд – 11 – 13 мкмоль/добу, 1 – 3 роки: хлопчики – 11,2 – 14 мкмоль/добу, дівчатка – 13 – 14,5 мкмоль/добу, 5 – 6 років: хлопчики – 17 – 18 мкмоль/добу, дівчатка – 21,5 – 24 мкмоль/добу, 7 – 11 років: хлопчики – 22,7 – 27 мкмоль/добу, дівчатка – 26 – 28 мкмоль/добу, 12 – 15 років: хлопчики – 24,5 – 28 мкмоль/добу, дівчатка – 32 – 37 мкмоль/добу. У дорослих – 13 – 21,4 мкмоль/добу.
Збільшення спостерігають при ревматизмі, склеродермії, синдромі Гунтера.
Гомоцистеїн. Гомоцистеїнурію спостерігають при генетично зумовленій ензимопатії (відсутній фермент цистатіонсинтетаза), що призводить до затримки розумового розвитку дитини.
Гомогентизинова кислота – патологічний компонент, який може виділятись у кількості до 0,5 г за добу (алкаптонурія), надає сечі темного забарвлення.
Уробіліноген (мезобіліноген). Норма – 0,08 – 4,23 мкмоль/добу. Продукт відновлення білірубіну у кишках. З тонкої кишки частина уробіліногену всмоктується через стінку кишки, потрапляє у ворітну вену і током крові переноситься у печінку, де розщеплюється повністю до дипіролів. У нормі у велике коло кровообігу і в сечу уробіліноген практично не надходить, міститься в малих кількостях, які звичайними якісними пробами не виявляють.
Підвищення рівня уробіліногену в сечі виявляють при:
· посиленому гемолізі, коли білірубін у великих кількостях потрапляє у кишки і перетворюєься на стеркобіліноген. При цьому утворюється і всмоктується велика кількість уробіліногену. Якщо вона перевищує ту кількість, яку здатна використати печінка для вторинної секреції, уробіліноген потрапляє у сечу;
· ураженнях паренхіми печінки, при яких порушується процес розщеплення уробіліногену до дипіролів, вторинна екскреція характерних для нормальноого стану кількостей уробіліногену в жовч. При цьому уробіліноген потрапляє у кров і сечу;
· паренхіматозній жовтяниці, гемолітичній анемії, отруєнні свинцем. Він не надходить у сечу при механічній жовтяниці.
Білірубін. Норма – до 4,23 мкмоль/добу. Білірубінурія з’являється при обтураційній та паренхіматозній жовтяниці (у сечі виявляють (прямий) кон’югований білірубін).
Індикан. Норма – 46,99 – 56,39 мкмоль/добу, або 0,014 – 0,056 ммоль/л.
Підвищення вмісту спостерігають при гнитті білкових речовин у кишках, зниженій кислотності шлункового соку, закрепах, завороті кишок, защемленні кили, посиленому розпаді білків в організмі (пухлини, абсцеси).
Калій. Норма у дітей віком до 6 міс – до 25 ммоль/л, 7 – 12 міс – 15 – 40 ммоль/л, 1 – 3 років – 20 – 30 ммоль/л, 4 – 6 років – 20 – 60 ммоль/л, 7 років і старше – 80 – 100 ммоль/л
Посилене виділення спостерігають при голодуванні, гарячці, інтоксикаціях, діабетичній комі, гіперпродукції альдостерону, розсмоктуванні набряків, хронічних нефритах, використанні діуретичних засобів.
Знижене виникає при гіпофункції кіркової речовини надниркових залоз, олігурії.
Кальцій. Норма у чоловіків – 2,5 – 10 ммоль/добу, у жінок – 2,5-6,25 ммоль/добу.
Кальційурію спостерігають при гіпопаратиреозі, злоякісних пухлинах, ацидозі, остеопорозі.
Знижується виділення кальцію при гіпокальціємії, гіпотиреозі, остеомаляції, стеатореї.
17-Кетостероїди. Норма у чоловіків – 27,7 – 52,01 мкмоль/добу, жінок – 20,8 – 39,9 мкмоль/добу, дітей – 17,3 – 41,6 мкмоль/добу.
Підвищення рівня кетостероїдів виявляють при гіперплазії, аденомі, раку надниркових залоз, пухлинах яєчка, синдромі Кушінга.
Зниження – при аддісоновій хворобі, гіпотиреозі, виснаженні, вторинному гіпогонадизмі у жінок.
Креатинін. Дегідратований креатин (креатинін) є безпороговою речовиною, тобто, виділяється тільки клубочками і не всмоктується зворотно канальцями. Рівень його вмісту у крові і сечі визначається за м’язовою масою та видільною здатністю нирок. Добове виділення креатиніну з сечею є індивідуальним і відносно постійним. Визначення його вмісту в окремих порціях сечі і добовій сечі дозволяє оцінити величину клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції, використовується з метою визначення рівня екскреції деяких метаболітів (наприклад, адреналіну, норадреналіну в окремо взятій порції сечі у перерахунку на 1 г креатиніну), для контролю повноти збору сечі (під час обстеження хворих з психічними захворюваннями тощо).
Норма: у чоловіків – 7,1 – 17,7 ммоль/добу, жінок – 5,3 – 15,9 ммоль/добу, дітей: новонароджених – 0,08 ммоль/добу, 1 міс – 0,4 ммоль/добу,
1 року – 0,7 ммоль/добу, 4 – 7 років – 2,7 ммоль/добу, 9 – 14 років – 6,0 ммоль/добу.
Підвищується екскреція креатиніну при вживанні м'ясних продуктів, інтенсивній м'язовій роботі, гарячці, цукровому і нецукровому діабеті, акромегалії, гігантизмі, гіпотиреозі, нирковій недостатності, декомпенсації серця, кишковій непрохідності, механічній і паренхіматозній жовтяниці, закупорці сечовивідних шляхів, гіперфункції надниркових залоз, у період голодування та вагітності.
Знижується екскреція при захворюваннях нирок, нирковій недостатності, м'язовій атрофії, після перенесених інфекцій, гіпертиреозі, анемії, лейкозі.
Креатин. Норма у чоловіків – 0 – 0,30 ммоль/добу, жінок – 0 – 0,61 ммоль/добу, дітей: новонароджених – сліди, 1 міс – 0,07 ммоль/добу, 1 року – 0,4 ммоль/добу, 4 – 7 років – 0,5 ммоль/добу, 9 – 14 років – 1,5 ммоль/добу.
Підвищення вмісту в сечі (креатинурію), спостерігають при збільшенні його концентрації понад 120 мкмоль/л у крові:
· при ураженні м’язів: м’язовій дистрофії, декомпенсації серця, міопатіях, гострому поліомієліті, нефриті, ревматоїдному артриті, голодуванні і кахексії, лихоманці, системному червоному вовчаку, опіках, переломах, ампутаціях, вагітності;
· при ураженнях печінки, ендокринних захворюваннях (цукровому діабеті, аддісоновій хворобі, акромегалії, гіпертиреозі), інфекційних захворюваннях, гіповітамінозі Е.
Фізіологічну креатинурію спостерігають:
· у дітей у ранньому віці (пов’язана з посиленим синтезом креатину, який випереджає розвиток м’язової системи);
· у людей літнього віку (пов’язана з атрофією м’язів і неповним використанням креатину, що утворюється в печінці);
· при підвищеному м’язовому навантаженні;
· у період вагітності.
Зниження вмісту у сечі – при гіпотиреозі, природженій аміотонії, нирковій недостатності.
Появу у сечі крові (гематурію) виявляють при гострому нефриті (ниркова гематурія), травмі сечовивідних шляхів (позаниркова гематурія).
Поява у сечі лактози (лактозурія) зустрічається у вагітних і жінок, які годують груддю, у недоношених дітей.
Меланін. Меланурія з’являється при злоякісних пухлинах, які розвиваються з пігментних клітин шкіри, ока, м’якої оболонки головного і спинного мозку.
Моно-, ди- і олігоцукри. Норма – близько 250 мг/добу.
Виділення з сечею моноцукрів – глюкози, фруктози, галактози, дицукрів – лактози, мальтози (мелітурія) частіше зустрічається у дітей, ніж у дорослих. Глюкоза і фруктоза виділяються з сечею при цукровому діабеті, цирозі печінки, хворобі Вільсона. При панкреатитах спостерігають мальтозурія.
Натрій. Норма у новонароджених – до 10 ммоль/л, до 6 міс – до 20 ммоль/л, 6 – 12 міс – 10 – 130 ммоль/л, 1 – 7 років – 20 – 60 ммоль/л, 7 – 14 років – 50 – 250 ммоль/л, у дорослих – 320 – 340 ммоль/л.
Посилену екскреція спостерігають при гіпоальдостеронізмі, нефриті з втратою солей, нирковому канальцевому ацидозі, вживанні діуретиків, цукровому діабеті, гіперсекреції вазопресину, алкалозі, вживанні великої кількості натрію хлориду.
Пентози. Пентозурія з виділенням великої кількості рибози з’являється при прогресуючій м’язовій дистрофії, природженій міотонії, гіповітамінозі Е, вживанні великої кількості фруктів.
Піровиноградна кислота. Норма – 113,7 – 283,9 мкмоль/добу. Її рівень підвищується при гіпоксії, цукровому діабеті, анемії, ураженні печінки, гіповітамінозі В1.
Порфірини. Норма – до 100 мг/добу; d-амінолевуленова кислота – 2 – 3 мг/добу, порфобіліноген – до 2 мг/добу, уропорфірини – 6 мг/добу, копропорфірини – 70 мкг/добу, протопорфірини – 12 мг/добу.
Порфіринурія буває двох типів – первинна і вторинна. Первинну спостерігають при спадкових захворюваннях: гострій і хронічній порфірії, фотодерматозі, латентній порфірії. Вторинна порфіринурія виникає внаслідок порушення функції печінки, інтоксикації свинцем, фосфором, алкоголем тощо.
Сечова кислота. Норма у дорослих – 1,48 – 4,43 ммоль/добу, дітей: новонароджених – 0,24 ммоль/добу, 1 року – 0,71 – 1,27 ммоль/добу, 5 років - 0,59 – 2 ммоль/добу, 12 – 14 років – 2,36 – 5,90 ммоль/добу.
Гіперурикурія (збільшення виділення сечової кислоти з сечею) з’являється при всіх захворюваннях та станах, які супроводжуються посиленим розщепленням нуклеопротеїнів (подагра, лейкози, лікування цитостатиками, іонізуюче опромінення, опіки, крупозне запалення легенів, ревматизм, гемолітична анемія, отруєння свинцем, токсикоз тощо), серцевій і нирковій недостатності, діабеті, голодуванні, алергії, надмірному споживанні жирної їжі, гіпертрофії передміхурової залози, артриті, ацидозі, підвищеному вмісті пуринів у їжі.
Гіпоурикурія (зменшення виділення сечової кислоти з сечею) виявляють при подагрі (не завжди), нефриті, нирковій недостатності, прогресуючій м’язовій атрофії, дефіциті фолієвої кислоти, цукровому діабеті.
Сечовина. Норма у дітей: новонароджених – сліди, 1 тижд – 2,5 – 3,3 ммоль/добу, 1 міс – 10 – 17 ммоль/добу, 6 – 12 міс – 33 – 67 ммоль/добу, 1 – 2 років – 67 – 133 ммоль/добу, 4 – 8 років – 133 – 200 ммоль/добу, 8 – 16 років – 200 – 333 ммоль/добу, у дорослих – 333 – 583 ммоль/добу (166,5 – 581,8 ммоль/л).
Підвищений вміст спостерігають при надмірному вживанні білків, злоякісній анемії, гарячці, інтенсивному розпаді білків, гіпертиреозі, після вживання саліцилатів, отруєння фосфором.
Знижений вміст у сечі:
· при захворюваннях печінки (цироз, паренхіматозна жовтяниця);
· при захворюваннях нирок з порушенням їх фільтраційної здатності: ацидоз, нефрит, уремія;
· при білковому голодуванні.
Фенілаланін і його метаболіти (фенілпіруват, феніллактат, феніл ацетат). Виділення фенілаланіну і його метаболітів із сечею (фенілкетонурія) виникає при дефіциті ферменту фенілаланінгідроксилази (спадкове захворювання), що призводить до розвитку у дітей раннього віку тяжкого захворювання – розумової відсталості (фенілпіровиноградна олігофренія).
Фруктоза. Норма – 0,17 – 0,36 ммоль/добу. Есенціальна фруктозурія виникає при спадковій недостатності фруктокінази, тобто не утворюється фруктозо-1-фосфат. У такому випадку фруктоза під дією гексокінази перетворюється на фруктозо-6-фосфат, але інгібує цей фермент глюкоза. Таким чином у крові нагромаджується фруктоза, що призводить до фруктозурії (нирковий поріг для неї дуже низький – 0,15 г/л). Існує ще спадкове порушення толерантності до фруктози. Таке спостерігають у грудних дітей, які перебувають на змішаному вигодовуванні. При цьому у них може з’явитися гіпоглікемічний шок, а з сечею виділяється до 20 % всієї спожитої фруктози.
Фосфор. Норма у дітей: грудного віку – 1,3 – 10 ммоль/л, 4 – 6 років – 20 ммоль/л, 8 – 10 років – 27 ммоль/л, 11 – 13 років – 32 ммоль/л, у дорослих – 10 – 30 ммоль/л.
Підвищена концентрація фосфатів у сечі (гіперфосфатурія) має місце при рахіті, гіперпаратиреозі, менінгіті, діабеті, лейкемії, авітамінозі D, ацидозі й алкалозі.
Гіпофосфатурія – при гіпопаратиреозі, акромегалії, гіпервітамінозі D.
Хлор. Норма – 170 – 210 ммоль/л
Посилене виділення спостерігають при розсмоктуванні набряків, гіпофункції надниркових залоз, застосуванні діуретиків, вживанні великої кількості натрію хлориду.
Зменшене виведення виникає внаслідок зниження фільтраційної здатності нирок при нефритах, безсольовій дієті, діареї, частих блюваннях, серцевій недостатності, кишковій непрохідності.
ВИЗНАЧЕННЯ В СЕЧІ БІЛКА, ГЛЮКОЗИ, КЕТОНОВИХ ТІЛ ТА ЖОВЧНИХ ПІГМЕНТІВ
Білок в сечі загальноприйнятими методами не визначається. Тобто в здорової людини білок в сечі відсутній або присутні сліди білка (вміст білка до 0,033 г/л).
Протеїнурія — це поява білка в сечі у концентраціях, що дають можливість виявити його якісними методами:
1. Фізіологічна (після підвищеного фізичного навантаження, емоційна, холодова, інтоксикаційна, ортостатична)
2. Патологічна (преренальна, реальна, постренальна)
А. Преренальна (мієломна хвороба, некроз м'язової тканини, гемоліз еритроцитів). Розвивається за наявності незвичайно високої плазматичної концентрації низькомолекулярного білка, що фільтрується нормальними клубочками в кількості, вищій за фізіологічну спроможність канальців до реабсорбції.
Б. Ренальна :
клубочкова (гломерулонефрит, гіпертонічна хвороба, вплив інфекційних та алергійних факторів, декомпенсація серцевої діяльності);
канальцева (амілоїдоз, гострий канальцевий некроз, інтерстиціальний нефрит, синдром Фанконі);
В. Постренальна (при циститах, уретритах, кольпітах).
Ниркова протеїнурія (ренальна) зумовлена ушкодженням гломерулярного фільтра або дисфункцією епітелію звивистих ниркових канальців.
Органічна ниркова протеінурія виникає при органічному ураженні нефрона. В залежності від механізму виникнення можна окреслити певні типи органічної ниркової протеїнурії:
1. Клубочкова — зумовлена ушкодженням гломерулярного фільтра, виникає при гломерулонефритах і при нефропатіях, пов'язаних із обмінними або судинними захворюваннями.
2. Канальцева — виникає через неспроможність канальців реабсорбувати плазмові низькомолекулярні білки, що пройшли крізь незмінений гломерулярний фільтр.
Крім того, виділяють селективну і неселективну протеїнурію залежно від співвідношення тих або інших плазматичних і сечових білків, їх молекулярної маси й заряду.
Селективна зустрічається при мінімальному (нерідко зворотному) порушенні гломерулярного фільтра, представлена низькомолекулярними білками (молекулярна маса не вище 68 000) — альбуміном, церулоплазміном, трансферином. Неселективна протеїнурія найчастіше зустрічається при досить тяжкому ушкодженні фільтра, коли починають губитися крупномолекулярні білки. Селективність протеїнурії є важливою діагностичною і прогностичною ознакою.
Методи визначення білка в сечі
Необхідною передумовою досліджень на наявність білка є абсолютна прозорість сечі.
Якісні проби
Проба із сульфосаліциловою кислотою
До 2 мл сечі додають 2-4 краплі 20 % -го розчину сульфосаліциловоі кислоти. За наявності білка у пробах сечі з'являється опалесцуюча муть. Результат позначають так: реакція слабопозитивна (+), позитивна (++), різкопозитивна (+++).
Проба має високу чутливість.
Можна користуватися і сухою пробою, тоді до кількох мілілітрів сечі додають декілька кристаликів сульфосаліцилової кислоти або фільтрувальний папірець, заздалегідь промочений розчином цієї кислоти.
Проба з азотною кислотою (проба Геллера)
До пробірки наливають 1-2 мл 50 % -го розчину азотної кислоти, після цього нашаровують на кислоту таку ж кількість сечі. За наявності білка на межі двох рідин з'являється біле кільце. Інколи дещо вище за межу між рідинами утворюється кільце червонувато-фіолетового кольору від присутності уратів. Уратне кільце на відміну від білкового розчиняється при легкому нагріванні.
Кількісні методи
Метод Робертса-Стольникова
В основу методу покладено якісну пробу з азотною кислотою. Хід її описано вище. Поява тонкого кільця на межі двох рідин між 2-ю і 3-ю хвилинами після нашарування вказує на наявність у сечі 0,033 г/л білка (концентрацію білка прийнято визначати у промілле, тобто у грамах на літр). Якщо кільце з'явилося раніше, сечу слід розвести водою. Добирають таке розведення, щоб при нашаруванні її на азотну кислоту кільце з'явилося на 2-3-й хвилинах. Ступінь розведення залежить від ширини і компактності кільця та часу його появи. Концентрацію білка обчислюють, помноживши 0,033 г/л на ступінь розведення сечі.
Однак метод розведення Робертса-Стольникова недосконалий:
він суб'єктивний, трудомісткий, точність визначення концентрації білка знижується по мірі розведення сечі. Найбільш зручними в роботі й точними є нефелометричний та біуретовий методи.
Нефелометричний метод
Грунтується на властивості білка давати із сульфосаліциловою кислотою помутніння, інтенсивність якого пропорційна до концентрації білка.
Біуретовий метод
Враховує здатність білка давати із сульфатом міді та їдким лугом біуретовий комплекс фіолетового кольору, інтенсивність забарвлення якого прямо пропорційна кількості білка.
Визначення уропротеїнів Бенс-Джонса
Білки Бенс-Джонса — це термолабільні низькомолекулярні парапротеїни (відносна молекулярна маса 20 000-45 000), що виявляються переважно при мієломній хворобі та макроглобулінемії Вальденстрема. Вони являють собою легкі L-ланцюги імуноглобулінів. Завдяки невеликій молекулярній масі L-ланцюги легко проходять із крові крізь неушкоджений нирковий фільтр у сечу і можуть бути визначені там за допомогою реакції термопреципітації.
Визначення гемоглобіну
При масивному внутрісудинному гемолізі (інфекційному, імунному, генетичному) вільний гемоглобін фільтрується нирками, проникаючи з крові у сечу. Масивна гемоглобінурія, ушкоджуючи звивисті канальці, може призвести до гострої ниркової недостатності.
Якісна реакція на гемоглобін (проба із сульфатом амонію)
У 5 мл сечі розчиняють 2,8 г кристалічного сульфату амонію, фільтрують. Нормалізація кольору сечі після фільтрування свідчить про гемоглобінурію, бо гемоглобін осаджується сульфатом амонію на відміну від міоглобіну.
Проба із сульфатом амонію теж не досить чутлива й може давати помилково негативні результати.
Важливою побічною ознакою гемоглобінурії вважається вміст у сечі гемосидерину. Гемосидеринурія зумовлена реабсорбцією гемоглобіну з первинної сечі клітинами ниркового епітелію і його розщепленням.
Якісна реакція на гемосидерин
15 мл сечі центрифугують. До осаду додають по декілька крапель 5 % -го розчину хлористоводневої кислоти і 2,5 % -го розчину калію гексаціаноферату (II). Роблять тонкі мазки на предметних скельцях і мікроскопують. За 2-5 хв. гемосидерин проявляється у вигляді синьо-зелених гранул, локалізованих в епітелії, або рідше — позаклітинних.
Визначення міоглобіну
Міоглобінурія ускладнює рабдоміоліз (травматичний, ішемічний, токсичний, генетичний). Міоглобін — низькомолекулярний білок — не затримується гломерулярним фільтром. Висока міоглобінурія, порушуючи функції ниркових канальців, часто індукує гостру ниркову недостатність. При міоглобінурії проба із сульфатом амонію негативна: після додавання реактиву зберігається червоно-коричневе забарвлення сечі.
Більш точним діагностичним методом, який розмежовує гемоглобінурію та міоглобінурію, є електрофорез білків сечі на папері й особливо імуноелектрофорез в агаровому гелі, що виявляє слідові концентрації гемоглобіну та міоглобіну в сечі.
Методи електрофорезу на папері та в поліакриламідному гелі, гельхроматографія, імуноелектрофорез необхідні для визначення якісного складу білків сечі за їх молекулярною масою, імунохімічними властивостями, зарядом.
Глюкоза
Глюкоза в сечі загальноприйнятими методами не визначається. Тобто в здорової людини глюкоза в сечі відсутня.
Глюкозурія — поява глюкози в сечі:
1. Фізіологічна (при надходженні з їжею великої кількості вуглеводів, після емоційного напруження);
2. Патологічна:
А. Позаниркова (цукровий діабет, цироз печінки, панкреатит, рак підшлункової залози, тиреотоксикоз, синдром Іценко-Кушинга, феохромоцитома, черепномозкові травми, інсульти, отруєння оксидом вуглецю, морфіном, хлороформом);
Б. Ниркова (хронічні нефрити, нефрози, амілоїдоз, гостра ниркова недостатність, вагітність, отруєння фосфором, деякими лікарськими препаратами).
Для правильної оцінки глюкозурії необхідно досліджувати сечу, зібрану за добу, і обчислювати добову втрату цукру із сечею.
При нормально функціонуючих нирках глюкозурія трапляється лише тоді, коли збільшується концентрація цукру в крові, тобто при гіперглікемії. Так званий нирковий поріг для глюкози — концентрація глюкози в крові, вище від якої визначається глюкозурія (8-10 ммоль/л). Концентрація глюкози в крові, як правило, не перевищує 4,6-6,6 ммоль/л (0,8-1,2 г/л).
Рідше спостерігається ниркова (ренальна) глюкозурія, пов'язана із порушенням реабсорбції глюкози в канальцях, коли глюкозурія з'являється за нормальної концентрації цукру в крові.
Немає коментарів:
Дописати коментар